Сьогодні поговоримо про таке неприємне для жінок захворювання, як цистит.

⭐Цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура. Гострий цистит є найбільш частим проявом інфекції нижніх сечовивідних шляхів у молодих жінок, що обумовлено анатомічними особливостями сечостатевої системи, сексуальною активністю, використанням сперміцидів.

Статистичні дані свідчать, що кожна друга жінка хоча б раз у житті стикалась з цією проблемою.
Основні фактори ризику виникнення гострої інфекції сечової системи у молодих невагітних жінок:
• більше 3 статевих контактів на тиждень протягом останього місяця;
• новий сексуальний партнер;
• інфекція сечової системи в анамнезі;
• цукровий діабет;
• застосування сперміцидів.

⭐Симптоми:
• болюче сечовипускання;
• часте сечовипускання;
• невідкладні позиви до сечовипускання з можливим відчуттям неповного випорожнення сечового міхура.
Підвищення температури тіла та біль в поперековій ділянці не є характерними для гострого циститу і свідчать щодо більш серйозного запалення сечової системи – пієлонефрит.

⭐Діагноз. Для підтвердження діагнозу гострого циститу проводять дослідження сечі з метою виявлення підвищеної кількості лейкоцитів та бактерій. Важливо правильно зібрати сечу.

⭐Правила збору сечі:

  1. Перед збиранням сечі провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів.
  2. Необхідно зібрати середню порцію ранішньої сечі в кількості приблизно 100 мл в чистий посуд
  3. Терміново доставити сечу в лабораторію (аналіз сечі необхідно провести не пізніше 2 годин від забору).

    Принципи лікування. Основним методом лікування гострого циститу є застосування антибактеріальних препаратів. Які препарати і яка тривалість курсу лікування визначає лікар.

    Загальні рекомендації: щадний режим, молочно-рослинна дієта з виключенням гострих приправ, консервів, м’ясних відварів, прийом достатньої кількості рідини (сечогінні трави, чай, мінеральна вода, ягідні морси, кіселі, сік журавлини), фізіотерапевтичні процедури.

    Профілактика: споживання достатньої кількість рідини, своєчасне спороження сечового міхура, обов’язкове спороження сечового міхура після статевого акту, дотримання правил гігієни зовнішніх статевих органів, уникнення переохолодження.